Америка обрала Трампа й ізоляціонізм

%d1%82%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%bf-%d0%b48 листопада на президентських виборах у Сполучених Штатах Америки переміг Дональд Трамп, кандидат від Республіканської партії. Кандидат від Демократичної партії Хілларі Клінтон вибори програла.

Президентські вибори проходять у США кожні 4 роки, у високосний рік. Так триває вже понад два століття. Президентами ставали й віце-президенти, але не можна сказати, що без виборів. Річ у тім, що одночасно з президентом обирається від цієї самої партії і віце-президент. Він є главою Сенату, має ряд інших функцій, але головне — автоматично обіймає посаду президента в разі дочасного припинення повноважень главою держави. А таке в США бувало не раз: під час своїх каденцій 4 президенти померли, 4 були вбиті, один пішов у відставку через реальну загрозу імпічменту.

Вибори проходять, як сказано в законі, «у перший вівторок після першого понеділка листопада». Виходить, у проміжку між 2 і 8 листопада. Обраний президент вступає на посаду 20 січня наступного року. Понад 2 місяці дається для передачі влади, щоб новий президент міг сформувати свою адміністрацію.

Трамп буде вважатися 45-им президентом США. Але насправді — 44-им. Річ у тім, що в США рахують президентства. А в середині ХІХ століття був випадок, коли один президент відбув каденцію, після нього обрали іншого, а після каденції того знову обрали попереднього президента. Отже, був один президент, але з двома президентствами.

Нині таке якщо й повториться, то не скоро, бо в США президентом можна бути не більше двох термінів. Таке правило ввів перший президент, один із засновників держави Джордж Вашингтон. Природно, саме він був обраний першим президентом, ще й одноголосно (унікально в історії країни), переобраний удруге. Але втретє категорично відмовився. Майже півтора століття це було неписаним законом, а 1951 року зафіксоване в Конституції. Лише один раз американці зробили виняток: Франклін Рузвельт був обраний 4 рази поспіль, але це можна пояснити тим, що палахкотіла Друга світова війна. Та й на самому початку останньої каденції, 1945 року, Рузвельт помер.

Словом, попередні президенти не повернуться в Білий дім, адже всі вони служили по два терміни: демократ Білл Клінтон (обраний  1992 р.), республіканець Джордж Буш-молодший (2000 р.), демократ Барак Обама (2008 р.) А їхні попередники Джиммі Картер і Джордж Буш-старший уже в більш ніж поважному віці, обом — десятий десяток.

Утім, немолодий і Дональд Трамп, який встановив віковий рекорд для новообраного президента — йому 70 років, народився 14 червня 1946 року. Досі рекорд належав Рональду Рейгану, котрий уперше був обраний 1980 року у віці 69 років. Через 4 роки був обраний удруге, але зараз мова саме про перше обрання. Для порівняння — в якому віці були обрані згадані президенти: Клінтон — у 46, Буш-молодший — у 54, Обама — у 47.

Про те, наскільки напруженими були нинішні виборчі перегони, свідчить практично рівний результат кандидатів. Хілларі Клінтон набрала навіть більше голосів виборців — 47,6%, а Трамп — 47,3%. Цей феномен випливає з унікальної системи виборів у США. Вибори президента непрямі, у два етапи. Власне, 8 листопада виборці обирали виборників — членів колегії виборників. Саме ця колегія юридично на початку грудня і обирає президента, хоч реально переможець уже відомий: Трамп має більшість у цій колегії.

Колегія налічує 538 виборників. Для перемоги кандидат має отримати в колегії просту більшість — 270 виборників. Трамп має 306, Клінтон — 232. Виборники обираються до колегії по кожному штату. Кандидат, його партія виставляють у штаті свій список кандидатів у колегію. Але від штатів обирається різна кількість виборників. Конкретно — точно така, як кількість членів Конгресу від штату. Тому кілька слів про Конгрес, парламент США. Він двопалатний. Нижня — це Палата представників, 435 депутатів (плюс кілька депутатів з дорадчим голосом — від столичного округу Колумбія та заморських територій). Верхня — Сенат, 100 сенаторів. До Палати представників обираються депутати від штатів пропорційно їх населенню. А тут різниця величезна — від 37 мільйонів жителів у Каліфорнії до 564 тисяч у Вайомінгу. Щоб якось вирівняти права штатів, до Сенату їх обирається по 2 від штату, незалежно від кількості жителів. Отже, кількість виборників від кожного штату дорівнює кількості депутатів Палати плюс по 2 — за сенаторів. От і виходить, що від тої ж Каліфорнії обирається аж 53 виборники, від штату Техас — 36, Нью-Йорк — 27, а від Вайомінгу, Делавару, ще ряду штатів — усього по одному. Тому кандидатові важливо перемогти у штатах з більшим числом виборників. Перемогти навіть із мінімальною перевагою, тоді всі голоси виборників штату будуть його.

Така система обрання Конгресу, а як похідне від цього — і президента, існує в США від початку держави, яку спершу й утворили 13 незалежних штатів. Відтоді в цій могутній державі поєднується національна монолітність і велика самостійність штатів, де своя законодавча й виконавча влада, суди, закони (звісно, на додачу до загальнодержавних).

Тепер про кандидатів. Дональд Джон Трамп народився в місті Куїнс, штат Нью-Йорк. Насамперед бізнесмен, а потім уже політик. Мільярдер Трамп — будівельний магнат. Але також власник великої компанії з готельного та ігрового бізнесу й медіа-магнат. Та й узагалі колоритна постать. Два останні десятиліття був власником конкурсу краси «Міс США», понад 10 сезонів був продюсером і ведучим реаліті-шоу на телеканалі, навіть знявся як актор у ряді фільмів і серіалів, де здебільшого грав самого себе.

Хілларі Клінтон 26 жовтня виповнилося 69 років. Народилася в Чикаго. Дружина 42-ого президента Білла Клінтона. Була сенатором від штату Нью-Йорк у 2001 – 2009 роках. А після свого першого обрання Обама запропонував їй посаду державного секретаря США, одну з головних у системі влади держави, і Клінтон обіймала її з 2009 по 2013 роки.

То чому ж Трамп, а не Клінтон? Америка так і не зважилася вперше обрати президентом жінку. Трамп багатьох насторожував своєю нестандартністю (все ж не політик), епатажними заявами. Проте, можливо, саме оця ексцентричність була йому на користь: американці — народ життєрадісний, люблять гумор, буфонаду, ексцентрику.

Хоча, звичайно, основне не в цьому. І не в тому, що Трамп щедро роздавав обіцянки всім підряд. А Хілларі Клінтон нічим не допомогли опитування громадської думки, більшість з яких віддавали перевагу саме Хілларі. Їй симпатизували, в більшості, й засоби інформації. Напрошується висновок: американці не дуже ловляться на таке зомбування, яке в нас часто вирішує долю вибрів, а мають свою голову на плечах.

Більшість аналітиків пояснюють перемогу Трампа іншим. Перемога Клінтон означала б продовження політики демократів, президента Обами. Американці захотіли перемін, акценту на внутрішню політику. А точніше — терези вкотре хитнулися в бік ізоляціонізму. Так було на початку держави, потім століттям пізніше. Запанували ось які настрої: США треба менше займатися міжнародними справами, особливо на колективному рівні — в різних блоках, об’єднаннях. Звичайно, США й далі залишаться ключовим гравцем у світі, уважно стежитимуть за всім, що коїться на планеті, щоб хтось десь не зачепив американських державних інтересів. Але виборці вважають, що треба зменшити активність США в НАТО, загалом у Європі, на Близькому Сході.

Урешті, це світова тенденція — ізоляціонізм. Найбільш яскравий прояв цього — «Brexit» («Британія — на вихід»), літній референдум за вихід із Європейського Союзу Великобританії, одної із засновниць і найбільших країн ЄС. У цьому ж руслі й референдум у Нідерландах, де більшість проголосувала проти Асоціації України з ЄС.

Вибори в США і Україна. Що означає їх результат для нас? Наші засоби інформації вкотре показали свою упередженість, коли всі останні місяці примітивно прогнозували перемогу Клінтон, мимоволі змушуючи нас «уболівати» саме за неї. Так само спрощено підносили Трампа й торочили, що його перемога — мало не кінець світу.

По-перше, нічого не станеться в самій Америці. Мудро прокоментував поразку своєї партії чинний президент Барак Обама, котрий зазначив, що США часто «йшли зигзагами». Досить згадати, як періодично змінювалися правлячі партії в Білому домі. Але при всіх «зигзагах» незмінно домінували патріотизм, єдність нації. Переживши величезний трагічний «зигзаг» у формі Громадянської війни, народ США ось уже півтора століття демонструє саме такий патріотизм.

По-друге, в США величезна роль парламенту — Конгресу. Одночасно, в один день із президентом, країна переобрала Палату представників і третину Сенату (кожні два роки ця палата оновлюється на третину). Республіканська партія Трампа збільшила нинішню перевагу в Палаті, плюс отримала перевагу в Сенаті, хоч і мінімальну. Але це не означає легкого життя для адміністрації Трампа: він не має якогось величезного авторитету в партії, а політичні партії в США, на відміну від нас, уміють тримати в рамках своїх політиків.

Головне для України ось у чому. Нові реалії в США і світі змушують і нас долучатися до ізоляціонізму, в доброму сенсі — покладатися більше на власні сили, в усіх аспектах, у тому числі й економічному, ніж постійно шукати десь підпори. І зміцнювати свою державу.

Останній момент украй важливий, особливо для країни, де триває війна. І тут важлива зваженість, розумний баланс. Ні в якому разі не можна замовчувати невдалих дій влади, особливо щодо рівня життя народу, соціальних проблем, мовчати про корупцію у владі. У США таке замовчування просто немислиме. І це зовсім не послаблює державу, а навпаки. Але водночас не можна підігрувати ворогам України і спекулювати на наших проблемах з метою не стільки розв’язати їх, як потрапити у владні крісла. Шукаймо цей баланс.

Петро АНТОНЕНКО

Advertisements
Опубліковано у Світ. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s