Відійшов у вічність Сергій Ілліч Богдан

DIGITAL CAMERA

DIGITAL CAMERA

Сьогодні, 15 листопада,  Чернігів попрощався з цією, без перебільшення, видатною людиною, патріотом рідного краю і України. Лікар від Бога, високопрофесійний акушер-гінеколог, він віддав медицині, охороні здоров’я людей понад 60 років — такий його загальний трудовий стаж, і ця праця відзначена високим званням Заслуженого лікапя Україем.

Усе життя, крім двох років праці за направленням на Тернопіллі, Сергій Ілліч був пов’язаний з рідною Чернігівщиною, а в Чернігові мешкав останні майже 60 років. І народився тут, на Поліссі, в селі Мала Кошелівка Ніжинського району, яке безмежно любив і якому присвятив такі свої щемливі вірші:

«Хай проходять віки, ювілеї сторічні,

Буде сонце і бурі, та що б там не було,

Ти єдине у нас, незабутнє і вічне

       України моєї маленьке село».

Сергій Богдан з’явився на світ 12 червня 1933 року в простій селянській родині, що, як і багато подібних, любила книгу, українське слово, українську пісню, і ця любов була в нього в генах, від самого народження, і проніс він її через усе життя.

Рано зостався Сергій без матері. Але впертий, наполегливий хлопець торував життєвий шлях попри всі незгоди. Відмінно закінчив школу, так само — Чернігівське медичне училище. Як відмінник був без іспитів прийнятий до Київського медичного інституту ім. О. Богомольця.

У Чернігові минули десятиліття життя й наполегливої праці Сергія Ілліча. Понад 30 років як головлікар очолював Чернігівський пологовий будинок. Десятки тисяч чернігівців, які народилися в 1960-ті – 1990-ті роки, прийняли у світ теплі батьківські руки лікаря та його колег. А ще  мав численні адміністративні, господарські клопоти керівника великого колективу.

Наскільки повнокровним життям він жив! Багато разів був обраний депутатом обласної і міської ради, очолював міську «Просвіту». Останні чверть століття незмінно брав активну участь у державницьких, патріотичних заходах у Чернігові й столиці. Не пропускав цікавих прем’єр у театрі, концертів у філармонії, заходів у музеї М. Коцюбинського. Усе життя любив книгу, читав стільки й такі літературні новинки, що й молодим би позаздрити. Зібрав багату бібліотеку, значну частину якої недавно подарував рідному селу. І сам від шкільних років писав поезію і прозу. 2007 року видав книгу віршів та оповідань «Що совість вишила».

…В одному з віршів, знову повертаючись думками й душею в дитинство, в рідне село, Сергій Ілліч написав:

«М’ятою дитинство моє пахне,

Й материні руки навесні,

А тепер, як серце з болю чахне,

Лікар краплі м’ятні дасть  мені».

На жаль, ніхто не вічний. І таке серце, яке вболіває за все й за всіх, колись зупиняється…

Вічна Вам пам’ять, Сергію Іллічу.

 

Advertisements
Опубліковано у Чернігівщина. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s