Рух: славна історія, сумне сьогодні

Із приводу ювілею: 25-річчя походу «Козацькими шляхами» та пісні «Козачка»

Рух25 років тому, 14 липня 1991 року, в Чернігові почався, а 21 липня в Батурині завершився агітаційно-просвітницький похід обласних організацій Народного Руху України і Товариства «Просвіта» «Козацькими шляхами». Чверть століття… А нещодавно, 9 липня, відзначалася 27-а річниця утворення в 1989 році  Чернігівської обласної організації Народного Руху, одної з перших в Україні і першої на Лівобережжі.

Похід «Козацькими шляхами» був другим таким походом обласних Руху і «Просвіти». За рік до цього, теж у липні, був похід «Дзвін-90». Правда, скромніший, всього три дні, південними районами області, але також із фінішем у Батурині. Тоді вперше в гетьманській столиці України була відслужена панахида за славним гетьманом Іваном Мазепою, вперше було публічно виконано рухівцями і просвітянами наш національний (невдовзі — державний) гімн «Ще не вмерла Україна».

А похід «Козацькими шляхами» був масштабнішим. Цілий тиждень — північними районами Чернігівщини, найбільш русифікованими і комунізованими. Ще юридично існував Радянський Союз і правила в ньому Комуністична партія. Але комуно-імперія вже тріщала по швах. Минув рік, як Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України, 16 липня 1990 року (до речі, днями теж була річниця). Вже цілком вільно й відкрито громадяни, насамперед Рух і «Просвіта», проголошували гасла незалежності України, значить — ліквідації СРСР і комуністичного режиму. Лічені тижні залишалися до московського путчу ГКЧП, цієї спроби реанімації імперії, відтак органічної реакції на це — повного розпаду СРСР, проголошення 24 серпня незалежності України, невдовзі ліквідації КПРС.

Фініш походу «Козацькими шляхами» в Батурині вилився у всеукраїнське козацьке свято за участю делегацій, хорових колективів із різних областей, видатних людей, таких, як політв’язень режиму Левко Лук’яненко, відомий письменник зі Львова Роман Іваничук, котрий одним із перших почав відроджувати Батурин у нашій історичній пам’яті. Це ж відродження починали й розвивали обласні Рух і «Просвіта». Такі козацькі свята в Батурині стали щорічними, саме як обласні й всеукраїнські. Уже наступного 1992 року обласні Рух і «Просвіта» створили знамениту газету «Сіверщина», згодом — ряд інших видань. А в тому поході народилася легендарна пісня «Козачка» композитора Миколи Збарацького і поетеси Надії Галковської. Прем’єра пісні відбулася 18 липня, під Коропом, а потім — публічно, масово — на святі в Батурині. Історія, історія… Славна, без перебільшення. І ось сьогодення…

У країні третій рік війна, щодня гинуть українці, за два з лишком роки — тисячі загиблих, поранених, понад мільйон біженців. Окуповано, вперше в історії нашої незалежної держави, частину України — Крим. Поза контролем держави — третина Донбасу. В країні — величезна корупція, третє десятиліття панують олігархічні клани, за основними соціальними показниками наша країна в самому низу в Європі та й у глибині світових рейтингів.

Якщо пригадати той величезний ентузіазм, ту енергію серед еліти нації, якою, безперечно, були й рухівці та просвітяни, пригадати те піднесення серед мільйонів простих громадян, то стає сумно за наше сьогодення.

Звичайно, безглуздо ставити самим собі запитання на кшталт: якби ви таке передбачили, чи робили б так, як тоді? Безглуздо хоча б тому, що історія не має умовної форми: було так, як було. Та й робили ми начебто все правильно тоді, 25 років тому. Біда в тому, що робили, та недоробили. І треба було продовжувати почате, діяти інакше, ніж у подальшому діяли, жили, марнували наступні роки й десятиліття. Це стосується всіх, на всіх рівнях. А насамперед тих, хто іменує себе елітою. І в понятті «еліта» нема жодного поділу на сорти й касти. Більше того: давно сказано, що кожна нація зобов’язана мати свою еліту, від столичної, до обласної, районної, сільської, і це мають бути люди, які йдуть попереду, беруть на себе роботу і відповідальність за суспільство. І трагедія України — що якраз бракує такої еліти.

…Повернімося до сьогодення, в тому числі до місцевих реалій. Народний Рух розвалився на рівні області точно так, як і на загальноукраїнському. Трагічним став розкол партії Народний Рух України на початку 1999 року, після якого обидві частини Руху, і власне НРУ, і більша його частина — УНП (Українська народна партія), опинилися на узбіччі політикуму. А саме в УНП пішла майже вся наша обласна організація Руху. Три роки тому обидві партії, обидві частини колишнього Руху начебто об’єдналися — шляхом самоліквідації УНП і злиття її з Народним Рухом. Але режим Януковича і ось уже третій рік — постмайданна влада чомусь не визнали цього об’єднання, і «самоліквідована» УНП досі числиться в політикумі. На рівні нашої області начебто вже об`єднаний Народний Рух розлізся до того, що на вибори цілі районні організації йдуть у складі інших партій: в тому районі — зі «Свободою», в якомусь — із Радикальною партією Ляшка.

Офіс обласного Руху по вул. Мазепи (донедавна — Щорса), 4, на якому колись таки можна б прикріпити меморіальну дошку, засвідчуючи, що саме тут від початків відродження і багато наступних років був штаб, осердя всіх національно-демократичних сил, нині спорожнів, колишні патріоти, колишні завсідники не заглядають сюди роками. За активної участі обласного Руху було практично розвалено обласну «Просвіту», знищено знамениту рухівсько-просвітянську газету «Сіверщина» і ще дві просвітянські газети. Вже третій рік поспіль не проводиться, як попередніми десятиліттями, обласне Козацьке свято в Батурині, саме обласне та й всеукраїнського рангу. Щодо ювілею легендарної пісні «Козачка» («Я козачка твоя»), що колись пролунала по всіх континентах, то її автор, композитор, заслужений артист України вже з рік у тюрмі, отримав кілька років ув’язнення, і зовсім не як політв’язень, а за злочин, про який гидко й говорити. І так далі, і тому подібне…

Так що ж з нами коїться, якщо зостається лише згадувати пам’ятні дати?

Петро АНТОНЕНКО

На фото вгорі: Установчий з`їзд Нвродного Руху України. Київ, вересень 1989 року.

Advertisements
Опубліковано у Україна. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s