Яке життя — такий футбол

футболГанебний виступ збірної України на чемпіонаті Європи з футболу, що триває (давно вже без нас) у Франції, зовсім не випадковий. Спорт завжди був заполітизованим, а в радянські часи, в СРСР, і поготів. Чомусь вважалося, що рівень спортивних досягнень, мовляв,  відбиває рівень розвитку країни, в тому числі  життя її громадян. Погоня за цим фальшивим престижем набирала карикатурного характеру. А політичні  довколаспортивні маневри  виявлялися дуже далекими від благородних олімпійських ідеалів. В  СРСР та його соціалістичних сателітах — країнах Східної Європи   вичавлювали зі спортсменів усі соки, гробили їх здоров`я   заради медалей на чемпіонатах та Олімпіадах.

Радянська традиція фальшивого «престижу» країни, побудованого на спортивних результатах,  перейшла, як і багато іншого, у  незалежну Україну. На спортивних рекордах і медалях чемпіонатів та Олімпіад влада  прагнула і прагне роздмухувати сумнівного ґатунку «патріотизм», виставляти  рівень спорту  як рівень життя народу. Притому, спорту елітного, вузькопрофесійного, а  не масового.

Байдуже, що за рівнем життя ми на останніх місцях у Європі,  як і за  станом здоров`я населення. Зате в нашій бідній країні чомусь одні й найвищих у  Європі і світі суми  призових за медалі Олімпіад. Зате кожен успіх дійсно талановитих спортсменів підносять як досягнення діючої на той момент влади, політиків і політиканів, які прагнуть  погрітися у променях  чиєїсь спортивної слави.

Звичайно, приємно, коли наші спортсмени перемагають на світових аренах. Все ж, українці — народ міцний, загартований. На Олімпійський іграх, основних, літніх, Україна почала виступи у 1996 році, в Атланті,  США. Відтоді на 5-ти Олімпіадах українські спортсмени здобули 115 медалей, в тому числі 33 золоті, і ці нагороди завойовували на кожній Олімпіаді. Невдовзі  наша збірна стартує на чергових  Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро, в Бразилії. Третє десятиліття в легкій атлетиці тримаються світові рекорди Сергій Бубки (стрибки з жердиною) та Інеси Кравець (потрійний стрибок). У 2004 році  Андрій Шевченко, вихованець київського «Динамо», який, правда,  вже кілька років грав у італійському «Мілані», завоював «Золотий м’яч» кращого футболіста Європи. Всі  світові чемпіонські титули зібрали наші легендарні боксери брати Віталій і Володимир Клички.

Але зверніть увагу: найбільші наші перемоги були в індивідуальних видах спорту, це  здобутки  видатних спортсменів. А от в командних видах таких перемог бракує, чи це футбол, чи волейбол, баскетбол, хокей.  Теж своєрідне відображення нашого індивідуалізму, розрізненості, браку колективізму.

До  європейських і світових чемпіонатів  з футболу збірна України долучилася, починаючи з Євро-1996. Відтоді пройшло 6 чемпіонатів Європи і 5 — світу, 11 головних  футбольних турнірів. Україна виступала лише на трьох:  одному чемпіонаті світу і двох — Європи. В інших восьми випадках терпіла фіаско у відбірних змаганнях. Найвище досягнення —  чемпіонат світу 2006 року. Тоді збірна під керівництвом головного тренера, легенди футболу  Олега Блохіна зайняла перше місце у відбірній групі,  доволі сильній. На турнірі в Німеччині наші вийшли з відбірної групи у плей-офф, далі — перемогли у одній восьмій фіналу, і лише у чвертьфіналі поступилися, та й то майбутній новим чемпіонам  світу — Італії.

На Євро ми грали вдруге. Але на попередній чемпіонат потрапили без відбору, як співгосподарі  турніру,  з Польщею.

На Євро-2016 нарешті пройшли відбір. Та  лише завдяки рішенню УЄФА збільшити число учасників турніру з 16-ти до 24-х. Інакше ми б туди не потрапили, зайнявши у відбірній групі 3 місце. А тут у Францію поїхала  кожна друга збірна  континенту, в тому числі багато хто вперше, серед учасників — і зовсім невеликі країни, менші за населенням або територією від деяких областей України.

Збірна України…Отже,   свято футболу у Франції. Наша збірна сформована  в основному з гравців київського «Динамо» ,  «Шахтаря», «Дніпра», «Зорі».

В чемпіонаті 6 груп, по  4 команди, в групах кожна грає з кожною. У плей-офф, одну восьму фіналу,  виходять не лише по 2 кращі команди груп, але й 4 кращі команди, що зайняли треті місця у групах. Здавалося б,  всі можливості. В  нашій групі прогнозовано її переможець — діючий чемпіон світу Німеччина. Також Польща, яку ми не раз перемагали, наприклад, у відборі до чемпіонату світу 2014 року.  І скромна Північна Ірландія, навіть не окрема держава, а частина Великобританії. Враховуючи історичні заслуги британців, винахідників футболу, їм давно дозволено  виставляти окремі команди Англії, Північної Ірландії, Уельсу і Шотландії (перші три і виступили  у Франції, причому, всі вийшли у плей-офф),

І ось   повне фіаско нашої збірної на чолі з Михайлом Фоменком.  Програш у першому турі Німеччині — 0:2  ще не був  крахом, адже попереду було два тури. Крах настав у другому турі, коли Україна програла Північній Ірландії, бездарно, беззубо, з тим же рахунком 0:2.

Коли в той же день німці і поляки зіграли внічию, виявилося, що з нами все ясно уже за 2 тури. Україна стала єдиною командою з 24-х, яка вже після двох турів втратила всі шанси зачепитися навіть за третє місце і  гарантувала  собі останнє. Матч третього туру з Польщею мав би стати для нас бодай матчем престижу, честі і гордості, але їх теж  не виявилося. Наша збірна програла і цей матч — 0:1.

Україна стала єдиною на чемпіонаті, хто не набрав жодного очка і навіть не забив жодного м’яча! Повне фіаско  і ганьба!

А чого ми хотіли іншого? Раз зі спортивних перемог «ліплять» якийсь фальшивий престиж країн, то так само і спортивні фіаско відбивають  біди суспільства, і не лише спортивні. Збірна країни, вершина, еліта нашого футболу, мала б спиратися на потужну піраміду цього  виду спорту в країні. Але де вона, навіть у форматі професійного футболу — чемпіонату країни?  Який, у свою чергу, мав би базуватися на масовому футболі  любительському, починаючи з дитячого, юнацького, сільського і міського. Про масовий футбол, у кожному селі і міському дворі, говорити не доводиться , досить подивитися на нашу область. Знов таки, верхівка обласного футболу, що мала б спиратися на цей низовий, масовий,  —  це чемпіонат  нашої області. Але там уже дійшло до якогось цирку, абсурду, з розколом чемпіонату на два, з якимись ворогуючими футбольними таборами.

А що на рівні України? Наші футбольні команди, а їх тепер називають клубами, тобто бізнес-структурами, належать тим чи іншим бізнесменам, в елітному дивізіоні — прем’єр-лізі — супербізнесменам, тобто олігархам. Звання чемпіона країни вже понад два десятиліття розігрується  винятково між  футбольною імперією Суркісів в особі київського «Динамо» і  також ж імперією Рината Ахметова, власника донецького «Шахтаря». Ці та інші бізнес-футбольні клани давно перетворили улюблену гру мільйонів у комерцію, перехоплюючи одне в одного талановитих футболістів, купуючи і перепродуючи зарубіжних гравців,  внаслідок чого українські футболісти сидять на лаві запасних.

Конкуренція, якщо не сказати — колотнеча між цими клубами-кланами виливається  у конфлікти між футболістами збірної країни. Досить згадати , як буквально незадовго до Євро сварилися і навіть билися між собою  на полі футболісти «Динами», «Шахтаря», «Дніпра».

Окупація Криму позбавила наш футбол кількох команд, в тому числі «Таврії», між іншим, першого чемпіона країни. Війна на сході, загарбання сепаратистами частини Донбасу зробили бездомними цілий ряд відомих команд регіону. «Шахтар» уже два сезони не може виступати в рідному Донецьку, адже там війна, туди не поїде грати  жодна команда, а в міжнародних турнірах (Ліга чемпіонів, Ліга Європи) УЄФА просто не допустить матчів у Донецьку, в ніким не визнаній так званій ДНР. В результаті «Шахтар» уже два чемпіонати  «домашні» матчі грає теж не вдома,  а у Львові. Кочує країною і луганська «Зоря», теж одна з кращих команд чемпіонату, адже і в «столиці» так званої ЛНР їй і всім іншим командам місця нема.

Війна, економічна криза , колотнеча у владі і бізнесі призвели до того, що чимало олігархів, бізнесменів не в змозі утримувати такі дорогі «цяцьки», як футбольні клуби, які вони тримали для того таки  престижу. Дійшло до того. що на грані краху навіть бронзовий призер чемпіонату України  і фіналіст торішньої Ліги Європи «Дніпро». І це команда, власником якої є Ігор  Коломойський, один з найбагатших  бізнесменів країни. За останні роки розхвалилися, припинили існування популярні колись столичні команди «Оболонь», «Борисфен», «Арсенал», зник «Кривбас» з Кривого Рогу, призер чемпіонату країни,  щойно пропали «Металург» (Донецьк), «Металург» (Запоріжжя). Не заявлені на новий чемпіонат «Говерла» (Ужгород) і навіть харківський «Металіст», багаторазовий срібний і бронзовий призер чемпіонатів.

Новий  чемпіонат України, який ось-ось почнеться, розігрують всього 12 команд прем’єр-ліги, Дійшло до того, що вперше вони не грають нормальний турнір у два кола: буде тільки  одне коло, після якого призові місця розіграють лише перші 6 команд. Докотилися…

Що ж, свято європейського футболу триває без нас. Там вийшли  з груп  у одну восьму фіналу крихітні Уельс (який пробився і у чвертьфінал!), Швейцарія, Північна Ірландія (площа — половина Чернігівщини, населення на третину менше, ніж у Києві),  просто Ірландія (острів поруч з Британією), навіть маленька Ісландія, острів у північній Атлантиці з льодовиками і гейзерами. До речі, з Ісландії, де населення становить  менше третини від нашої Чернігівської області, 325 тисяч, на матчах Євро побував кожен сьомий житель країни — майже  50 тисяч. А це недешеві квитки на матчі, авіаквитки, готель. Мабуть, це інше життя, ніж наше. Кожен 7-й українець —   це понад 6  мільйонів. Та якщо наших вболівальників там було тисяч 6, то це кожен семитисячний з нас. Різниця між  Ісландією і нами — «всього»  в тисячу разів.  Тому нас там зараз і нема, на цьому святі.  Ми не в Європі…

Петро АНТОНЕНКО 

Advertisements
Опубліковано у Україна. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s