Стародубщина. Нарис українського життя краю


Від автора

У цій праці я намагався висвітлити ту роль, яку мали й мають українці в житті Стародубського краю. Адже вельми багато в історії Стародубщини є такого, що пов’язує її життя з життям цілої України. І під час існування Чернігово-Сіверського князівства, і в роки Великого князівства Литовського, в епоху Гетьманщини та під владою Російської імперії Стародубщина й Україна були разом, горнулися одна до одної. Хоча історична доля розпорядилася так, що тепер Стародубський край є частиною Російської Федерації, не слід забувати про ту велику спадщину українського минулого, яка залишилася на Стародубщині у вигляді пам’яток культури й у спогадах місцевого населення.

МапаМапа Стародубщини.

Відразу хочу заявити, що поважаю всі двосторонні угоди, які мають між собою Росія та Україна, поважаю право Росії на територіальну цілісність і недоторканність власних кордонів. Метою моєї праці є лише відновлення історичної правди щодо нашого спільного минулого. Сподіваюся, зусилля мої не залишаться марними, і українці в Україні згадають нарешті про свою «забуту частинку», а росіяни-стародубці, можливо, дізнаються трохи більше про своїх земляків-українців, що живуть разом із ними на теренах Стародубської землі.

Стародубщиною в науковому вжитку називають колишні землі Чернігівської губернії, які після революції 1917 року увійшли до складу сучасної Російської Федерації. Це чотири північних повіти Чернігівщини: Стародубський, Новозибківський, Мглинський та Суразький, на території яких розташовані тепер 12 районів Брянської області Росії: Гордіївський, Злинківський, Климівський, Клинцівський, Красногорський, Мглинський, Новозибківський, Погарський, Почепський, Стародубський, Суразький та Унецький. Загальна територія цих районів складає 14 762 км², мешкає на цих теренах, згідно з переписом населення 2002 року, 436,8 тисячі осіб. Але я вважаю згадані землі, так би мовити, історичною Стародубщиною, тобто тими територіями, що відокремилися від України тільки після більшовицького перевороту в Росії, а до того часу, в роки існування Гетьманщини та Чернігівської губернії, були з Україною разом.

У своїй праці я розглядаю історичну долю не тільки цих земель, але бачу Стародубщину значно ширше. Для мене Стародубщина — це всі ті північносіверські землі, що в різні часи опинилися в складі Росії. Крім історичної, західної Стародубщини, це й Стародубщина східна — райони навколо таких важливих для північної Сіверщини міст, як Корачів, Трубчевськ і Сівськ, які в давні часи були невід’ємною частиною Сіверської землі, але згодом, після литовсько-московських війн першої половини XVI ст., увійшли до складу Росії, і відтоді перебували в імперії майже постійно. Але, незважаючи на те, що протягом 500 років український компонент східної Стародубщини постійно розбавлявся компонентом російським, ця територія не до кінця згубила зв’язок з іншою українською землею: в мові місцевої людності, в народних звичаях, у місцевому менталітеті досі зберігається багато українських рис. Ще в 1970-ті роки, перебуваючи десь у селі в Сівському районі, на східній Стародубщині, можна було уявити собі, що ти знаходишся десь у північній Україні, бо бачив навколо себе ті самі колоритні українські хати, чув навколо живу українську мову.

На жаль, за останні тридцять років багато змінилося й тут — російськомовна школа привчила молодь дивитися на українську мову як на сільську, «непотрібну», а білі мазанки-хатки замінили типові колгоспні малоповерхові будинки. Тепер цю красу можна побачити хіба що на старих фотографіях.

Таким чином, приверну увагу не лише до долі західної (історичної) Стародубщини, а й до східної Стародубщини, її української людності. На відміну від Стародубщини історичної, загальну територію та кількість населення східної Стародубщини вирахувати неможливо, адже східного її кордону практично не існує через те, що російська колонізація краю розпочалася вже дуже давно, і російсько-українське взаємопроникнення призвело до того, що точно уявити собі, де закінчується українська етнічна територія та розпочинається російська, майже нереально. Але цілком умовно до східної Стародубщини можна віднести територію сімох районів сучасної Брянської області: Брасівського, Вигоницького, Корачівського, Навлинського, Сівського, Суземського і Трубчевського. У такому разі загальна територія східної Стародубщини дорівнюватиме 10 028 км², а загальне населення складатиме 189,9 тисячі осіб. Як бачимо, компактність населення на західній Стародубщині значно більша, ніж на східній (29,6 особи на км² проти 18,9 особи на км²), і це незважаючи на те, яку нищівну шкоду завдала західній Стародубщині Чорнобильська катастрофа. Загальна ж територія Стародубського краю (східної та західної його частин) у такому разі складатиме 24 790 км², населення — 626,7 тисячі осіб.

МонастирСвенський монастир у Брянську, збудований українськими майстрами, за кращими зразками української архітектури XVII XVIII століть.

Адміністративний центр області — місто Брянськ — до Стародубщини ми не відносимо. Хоча місто це входило свого часу до складу Чернігівської землі й навіть деякий час, після вбивства в Золотій Орді 1246 року чернігівського князя Михайла, було центром усієї Сіверщини, але після того, як на початку XVI ст. Брянськ перейшов під владу Москви, місто це дуже швидко інтернаціоналізувалося й русифікувалося і, ставши одним із російських адміністративних центрів на литовському кордоні, втратило притаманні йому українські риси. І хоча й далі, особливо в XVIІ ст., коли українська культура мала величезний вплив на культуру російську, а українські митці розповсюджували по російській землі ідеали європейського гуманізму, Брянськ зберігав у своїй структурі деякі особливості українського міста, але за суттю своєю він уже був містом російським, таким і залишився досі. Через те й в цій праці, у загальному контексті стародубської історії, ми його не розглядаємо.

За переписом 2002 року українцями в Брянській області визнало себе 20 214 осіб, або 1,5 % від загального населення цієї адміністративної одиниці (1989 року кількість українців області сягала 27 122 осіб). Слід зазначити, що після Другої світової війни кількість українців на Брянщині неухильно зростала (навіть у роки загального зменшення числа населення в СРСР у 1970 – 1980- ті роки) і тільки в роки існування суверенної Російської держави різко пішла на спад. Таким чином, на Брянщині нині маємо лише трохи більше 20 тисяч свідомих українців, тобто тих людей, які, попри всі намагання сучасної влади створити з них росіян, міцно зберігають у собі національну свідомість, яка дісталася їм від дідів і прадідів. Якщо вважати, що переважна більшість українців області, навіть тих, що живе нині у Брянську чи інших містах, веде свій родовід саме зі Стародубщини, то кількість свідомих українців серед усього населення Стародубщини складатиме 3,2%, а серед населення західної Стародубщини (де національна свідомість вище) число таких людей дорівнюватиме 4,6%.

Звичайно ж, ці цифри не дуже великі, але не слід забувати, як нищилася в радянські часи тут будь-яка українськість, як ті люди, що, незважаючи на суворі часи, намагалися відчайдушно відстоювати свою національну гідність, ставали водночас «ворогами народу» й «буржуазними націоналістами», а потім навіки зникали в сталінських концтаборах. Так що, думаю, нам ще всім слід уклонитися тим 20 тисячам, котрі не забули і зберегли спадщину своїх славних предків.

Але не слід забувати й про інших мешканців Стародубщини, які, хоча й записані тепер «руськими» в усіляких відомостях, однак культурою своєю, а часто й збереженою мовою, душею та серцем залишаються нащадками славних предків-українців. Про те, як трапилося, що цей північний український край став раптом російським, і йде мова у моїй праці.

Вірний зі Стародубщини

Північний вектор (07.03.2016)

 

Advertisements
Опубліковано у Світ. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s