Omnia vincit amor, або Кохання все переможе

1802 рік. Газети Москви й Петербурга шокують скандальною новиною: князь Олександр Голіцин програв у карти власну дружину, княгиню Марію Григорівну! Для нас ця історія є надзвичайно цікавою, бо виграв княгиню син останнього гетьмана України Кирила Розумовського — граф Лев Розумовський! Такого в історії азартних ігор ще не було, традиційно вважалося, що за ломберним столиком можна програти гроші, маєтки, совість урешті-решт, але не дружин, тим паче блакитної крові.

Марія Григорівна В’яземська була ще дуже юною, коли її батьки видали заміж за князя Олександра Голіцина. Це був шлюб за розрахунком — наречена не мала великого посагу, а наречений був дуже вигідною партією: володів багатьма маєтками, 24 тисячами кріпосних. Більше Олександру Миколайовичу не було чим похизуватися. У Москві він мав славу затятого картяра, рідкісного марнотрата і клоуна: напував кучерів шампанським, розкидав золоті монети слугам і циганам, розкурював люльки паперовими асигнаціями…

Марія Григорівна В`яземськиМарія Григорівна В’яземська

Марія була дуже вродливою, її називали «прекрасною Юноною», але частіше — «сумною Юноною». У шлюбі вона була глибоко нещасною, зневажала свого чоловіка, який не шкодував коштів на її розкішні наряди для світських раутів, а вдома нерідко прикладав руку.

На одному балу Марія Григорівна зустрілася поглядом із графом Левом Розумовським — високим статним красенем, інтелектуалом, справжнім джентльменом. Лев Кирилович безнадійно закохався в Марію, вона відповіла йому взаємністю. Марія Григорівна уявляла, якою б вона була щасливою, якби поряд з нею був Лев, а не Голіцин — неотесаний грубіян, непривабливий чоловік. До речі, між Голіциними й Розумовськими були родинні зв’язки: брат княгині, Микола Григорович В’яземський, був одружений на племінниці Лева Розумовського — Катерині Василівні Васильчиковій. Лев був частим гостем у домі Голіциних, грав у карти з Олександром Миколайовичем, і його серце завмирало при кожній зустрічі з княгинею.

Лев Кирилович спершу хотів викликати Олександра Голіцина на дуель, але незабаром доля подарувала йому можливість влаштувати дуель за картярським столиком. Грали всю ніч у маєтку Голіциних в фараон — відому картярську гру, яка мала широку популярність у дворянських колах. Тієї ночі князю страшенно не щастило, він програвав раз за разом. І тоді Лев Розумовський запропонував йому поставити на кін дружину, в обмін на все те, що до цього програв. Голіцин деякий час вагався, але, почувши, що Лев завтра пришле за виграшем, погодився і програв… Марію.

Свідки цієї неймовірної сцени переказували, що Олександр Миколайович, сидячи за ломберним столом, як дитина, заплакав. Потім схопив за рукав Лева і повів його до Марії, аби повідомити, що сталося. Перед нею він намагався виправдатися, мовляв, картярська фортуна зрадила йому, але Марія сказала: «Досить!» — і мовила до Лева: «Чого мені чекати, Леву Кириловичу?» І тієї ночі вони разом поїхали в маєток до Лева Розумовського.

Ця історія наробила багато галасу в обох столицях імперії, стала темою пліток. Завдяки такому широкому розголосу Марія Григорівна розлучилася з Олександром Голіциним. У ті часи отримати розлучення було практично неможливо, простіше було при живому чоловіку стати черницею. Але закохані обвінчалися  1802 року в домовій церкві Св. Петра і Павла в підмосковному маєтку Петровсько-Розумовському. Після весілля молодята поїхали в Батурин, де на них чекав батько Лева — гетьман Кирило Розумовський, який гостинно їх зустрів у своєму палаці.

Граф Лев РозумовськийГраф Лев Розумовський

Тривалий час вищий світ не визнавав шлюбу Розумовських, Марія стала персоною нон-ґрата для великосвітських заходів. 1809 року на московському балу в І. Гудовича, куди запросили подружжя Розумовських, несподівано з’явився імператор Олександр І. Він демонстративно пройшов через усю залу, наблизився до Марії Григорівни і звернувся до неї з такими словами: «Madame lacomtess, voulez-vou me fair l’honeur, de danse une polonaise avec moi» («Пані графине, дозвольте запросити Вас на полонез»). Таким чином, репутацію сім’ї Розумовських було реабілітовано.

Подружжя прожило у шлюбі щасливих 16 років до смерті Лева 1818 року. Марія пережила коханого на 47 років, більше заміж не виходила, до кінця життя берегла пам’ять про чоловіка.

Незвичайну історію про виграш у карти дружини використав свого часу Михайло Лермонтов при написанні поеми «Тамбовська скарбничиха».

 Катерина ДЗЕКУН, науковий співробітник Національного заповідника «Гетьманська столиця» .м. Батурин

 

Advertisements
Опубліковано у Україна. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s