Будинок Тарновського

Будинок ТарновськогоЦей старовинний мурований будинок у стилі історизму, біля стадіону ім. Гагаріна, знайомий кожному чернігівцю. Нині тут міститься бібліотека для юнацтва. Історикам він відомий як будинок Тарновського, адже до його спорудження має прямий стосунок відомий благодійник Василь Васильович Тарновський.

З’явилася будівля наприкінці XIX століття, для чого вона планувалася першопочатково — невідомо. Проте планування споруди, внутрішнє оздоблення, зокрема придільна частина зі східного боку, свідчать про можливість побудови як майбутньої церкви. Тим паче в тій частині міста раніше жила чернігівська еліта: на місці стадіону мешкав чернігівський архієпископ, поруч — губернатор. Але чомусь плани будівельників змінилися, і цю будівлю закінчили в такому вигляді, в якому ми її нині бачимо. Наприкінці ХІХ століття тут розташовувався ремісничий клас сирітського будинку, але завдяки рішенню міської думи доля цього недовершеного будинку раптово змінилася, і він потрапив до історії.

Василь Тарновський, власник Качанівки і син друга Тараса Шевченка, перетворив своє помістя на своєрідний музейний осередок і всіляко намагався популяризувати власне зібрання. Довго колекціонер не міг вирішити, якій установі довірити цей скарб із певністю, що його не буде вивезено за межі України. Урешті, за порадою свого товариша Олександра Лазаревського, Тарновський звернувся до Чернігівського губернського земства. У заяві 1896 року він писав: «Укладений мною протягом усього мого життя музей місцевих старожитностей я хотів би, для надійного збереження їх, передати у власність і завідування Чернігівському губерніальному земству з тим, щоб він містився в старовинному будинку над Десною, за собором, і був відкритий для огляду його публікою на підставі певних правил».

За два роки подав нову заяву, в якій уже не наполягав на розміщенні колекції в «будинку Мазепи», але ставив умови, щоб земство не могло будь-коли привласнити музей, перенести з Чернігова в інше місце або змінити його характер як місцевого історичного музею. При цій заяві було викладено взірцевий статут майбутнього закладу.

Колекція налічувала велику кількість експонатів. 758 предметів були присвячені Тарасу Шевченку (серед них — близько 30 автографів творів, 285 малюнків і картин). Усе це тимчасово розмістили у приміщенні будинку Тарновського, а згодом — у будівлі нинішнього історичного музею на Валу.

До відкриття свого музею Тарновському не судилося дожити. 13 червня 1899 року тяжка хвороба звела його в могилу. Перед смертю в заповіті Василь Тарновський підтвердив своє бажання щодо колекції: «Колекцію мою українських старожитностей, яка складається з оригінальних портретів і копій, давніх картин, зброї, стародруків, архіву, бібліотеки книжок, дотичних до України, та інших старовинних речей, а також збірку речей, паперів, книжок і всього, що стосується пам’яті поета Шевченка, я відписую у власність Чернігівському губерніальному земству без права привласнення й переміщення з м. Чернігова, з тим, щоб музей називався моїм ім’ям, а також, якщо не буде від Уряду заперечення, із затвердженням спадкоємного куратора цього музею, що його звання має переходити завжди до старшого в моєму роді».

У радянські часи заповіт Тарновського порушили — значну частину експонатів «відчужили» з Чернігова. Зокрема, Шевченкіану перевезли в Київ — до Національного музею Тараса Шевченка та до відділу рукописів Інституту літератури НАН України.

Олександр ЯСЕНЧУК

Advertisements
Опубліковано у Чернігівщина. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s