Анджей Вайда, видатний режисер польського і світового кіно, відзначив 90-річчя

CREATOR: gd-jpeg v1.0 (using IJG JPEG v62), default quality

Польща дала світовому кіно немало видатних режисерів. Серед них — Єжи Гофман, Роман Поланськи, Єжи Кавалерович і, звичайно ж, Анджей Вайда, котрий 6 березня  відзначив своє 90-річчя.

Життєвий, а відтак творчий шлях Вайди (він завжди підкреслював, що його фільми — це продовження його життя), як у дзеркалі, відбиває нелегку, часто трагічну історію Польщі ХХ століття.

Вайда народився в містечку Сувалки на півночі Польщі. Його батько, офіцер Війська Польського, був розстріляний радянськими спецслужбами в Катині під Смоленськом. І це незагойна рана польської історії.

Ми знаємо три поділи Речі Посполитої наприкінці XVIII століття, коли майже тисячолітня держава більш як на 120 років припинила існування. Але після відродження її 1918 року в тому ж столітті був ще один кривавий поділ, основними фігурантами якого виступили ті ж імперії, що й за попередніх поділів — Німеччина і Росія, хоч і в «оболонці» СРСР. Після того, як два тоталітарні режими — фашистський Німеччини і комуністичний СРСР — у серпні 1939 року підписали пакт Молотова – Ріббентропа про поділ Європи, 1 вересня того ж року вибухнула Друга світова війна. І якраз — нападом Німеччини на Польщу. А 17 вересня до війни долучився союзник нацистів — СРСР, ударивши по Польщі зі сходу. Кілька тисяч офіцерів польської армії, взятих у полон, були за наказом Кремля таємно розстріляні в Катині. Це те, що десятиліттями Радянський Союз тримав у повному секреті.

Анджей Вайда в пам’ять про свого батька і його розстріляних товаришів зняв фільм В 1«Катинь» (2007) про цю трагедію.

Ненависть до тоталітаризму Анджей всотав з юних літ. Під час нацистської окупації Польщі він був зв’язковим Армії Крайової, яка в підпіллі боролася з нацистами. Це формування законного уряду Польщі, котрий перебував в еміграції в Лондоні.

Але Польща знову була поділена, розчахнута тоталітаризмом. Якщо 5 років поляки спільно боролися проти окупації, то після визволення країни від нацистів, але встановлення тут комуністичного режиму, шляхи їх знову розійшлися. І Армія Крайова ще не один рік, і знову в підпіллі, боролася з комуністичним режимом, залежним від Москви.

Другий за ліком фільм молодого Вайди «Канал» (1957) був присвячений Варшавському повстанню 1944 року проти окупантів. А наступний фільм «Попіл і діамант» (1958) став знаковим для нового польського кіно і був присвячений саме трагедії поділу повоєнної Польщі. Адже головний герой фільму Мацек — солдат Армії В 2Крайової, котрий зі зброєю в руках бореться проти комуністів. Звичайно, в умовах комуністичного ладу режисерові важко було відверто говорити правду часу, але все одно фільм показує всю трагедію повоєнного молодого покоління, поділеного ідеологічними бар’єрами. Головну роль зіграв Збігнев Цибульський (1927 – 1967), легенда польського кіно. Між іншим, він народився в Івано-Франківській області, звідки його родину поляків у час масових депортацій радянська влада виселила до Польщі. Збігнев, котрий трагічно загинув унаслідок нещасного випадку, але за 13 років роботи в кіно зіграв аж у 36 фільмах (!), став справжнім кумиром польської молоді. І це був лише перший з акторів, відкритих для кіно Вайдою. А список цей немалий, бо вже наступний у ньому — найпопулярніший нині польський актор Даніель Ольбрихський.

Від 1946 року Вайда якийсь час навчався у Краківській академії мистецтв, але перейшов на режисерський факультет Лодзинської кіношколи, яку й закінчив. У 1981 році він вступив до легендарного об’єднання «Солідарність», яке вело країну до повалення тоталітарного режиму. 1989 року був обраний депутатом парламенту, Сейму Польщі.

Вайда написав сценарії більшості своїх фільмів. Також відомий як театральний режисер, зокрема постановками Шекспіра, Достоєвського.

Творчість режисера можна умовно поділити на кілька категорій.

Воєнна тема — це вже згадані «Канал», «Попіл і діамант», «Катинь», а також «Пейзаж після битви», «Страсний тиждень», ряд інших.

Помітне місце займають фільми політичної тематики — «Людина з мармуру», «Без Внаркозу», «Людина із заліза», в яких звучить розвінчання тоталітаризму.

Вайда — блискучий майстер екранізації світової літературної класики. Він екранізував два романи Достоєвського — «Біси» й «Ідіот», зняв фільми «Сибірська леді Макбет» — за повістю Лєскова, «Пілат та інші» — за романом Булгакова «Майстер і Маргарита». Звичайно ж, польська класика: «Попіл» за романом-епопеєю В 5С. Жеромського, «Пан Тадеуш» за А. Міцкевичем, «Земля обітована» за В. Реймонтом, «Весілля» за С. Виспянським.

Окремо варто сказати про екранізацію творів Ярослава Івашкевича, класика польської літератури (до речі, уродженця України, Вінниччини), з яким режисера пов’язувала міцна дружба. Повість «Панни з Вілька» я прочитав наприкінці 1980-их, потім — удруге, а далі постійно її переглядаю з будь-якої сторінки. Це блискуча, тонка психологічна повість, у дусі оповідань Івана Буніна (особливо з його книги «Темні алеї»). Фільм (1979) точно, дбайливо відтворює повість. Головну роль зіграв той же Даніель Ольбрихський. Подивіться цей фільм!

Друга картина за Івашкевичем — теж психологічна драма «Березняк» (1970) , де в головних ролях також Ольбрихський і ще одна зірка польського кіно — Ольгерд Лукашевич. У 2009 році Вайда знову повернувся до прози Івашкевича і зняв фільм «Лепеха».

Різноплановість режисера і в тому, що він зняв ряд сатиричних комедій. Зокрема, «Полювання на мух», де головні ролі зіграли Ольбихський і ще одне відкриття Вайди — Малгожата Браунек, згодом популярна актриса кіно й театру.

Взагалі в кіно усталилося таке поняття, як актори Вайди — ті, кому він дав дорогу на В 3екран, допоміг яскраво розкритися новими гранями. Це польські актори Беата Тишкевич, колишня дружина Вайди (нині, вже 44 роки, він одружений на актрисі Крістіні Захватович), Єжи Радзивілович, Войцех Пшоняк, Богуслав Лінда, Анджей Северин, Крістіна Янда, Єжи Штур, Збігнев Замаховський.

У Вайди охоче знімалися також зірки зарубіжного кіно, такі як Жерар Депардьє, Омар Шаріф, Ізабель Юппер, відомі російські актори киянин Сергій Гармаш, Олександр Домогаров, Сергій Шакуров.

За більш як півстоліття творчої праці Вайда зняв 41 повнометражний художній фільм, майже по фільму на рік! І ще чимало короткометражних фільмів. Багато фільмів отримали нагороди на престижних світових кінофестивалях, у тому числі Канському, Венеціанському. А 2000 року Вайда став лауреатом премії «Оскар», найпрестижнішої нагороди світового кіно.

Вайда — кавалер найвищих орденів Польщі, вищої нагороди Франції — ордена Почесного легіону, орденів Італії та ряду інших країн, у тому числі українського ордена Ярослава Мудрого (2008). Коли 1987 року Вайда отримав престижну кінопремію Японії, він усі кошти пожертвував на спорудження в Кракові музею японського мистецтва. І нині це одна зі знакових точок цього історичного міста-музею.

…Фільми Вайди популярні десятиліттями, адже справжнє мистецтво не старіє.

Петро АНТОНЕНКО, 

редактор газети

 

Advertisements
Опубліковано у Світ | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s